Загубивши вітра в полі,
намагаємось знайти
ті сумні й смішні стежки,
що вели б нас і вели
у далекі сині далі.
Там, без смутку і печалі
ми відкрили б гори й ріки,
все для втіхи, все для втіхи.
Сонця радісні усмішки
і широкі дві доріжки
одна одної торкнуться.
Повернуться б, повернуться...
Усміхнуться в небі синім
білокрилі нам вітрила
і хвилина, лиш хвилина
все життя перемінила.
Білокрилії вітрила
ніжним подихом відкрила
дала путь і відпустила,
дивна днина, дивна днина!
***
© Copyright: Ирина Нерода, 2013
Свидетельство о публикации №113041211672
Свидетельство о публикации №113041211672
Рецензии