вiра твоя

Ти боїшся моєї журби. Осторонь легше, вірю.
Ти боїшся, аби, боронь Боже, до тебе не перейшла.
Я на шиї її несу, як важкезну чавунну гирю,
і не треба мені допомоги. Тільки б віра твоя була.

Подивися, на кого я схожа? Під очима темніють кола;
мої губи гарячі і білі, ніби взявся важкий недуг.
Горло стискає правда. Непідкупна, гірка і гола.
Усе, що мене врятує - тільки віра твоя, мій друг.

Я вже місяць лежу горілиць, а тебе все нема й нема.
Ти десь є, але не зі мною. Не у мене. Хоч ти і мій...
Я так голосно можу кричати!.. Але ліпше була б німа.
Ти б тоді не боявся журби. І змокрілих від неї вій.



9.04.2013


Рецензии