Поцiлунок Ван Гога

Чорний Пудель дивиться прямо в очі,
Питає: «Хочеш?» Я кажу: «Ну, звісно, хочу»
Чорний Пудель дивиться прямо в губи,
Питає: «Будеш?» Я кажу: «Ну, звісно, не буду»
«Чому?» «Бо не перша, і, навіть, гірше – чергова,
Одна з моїх реінкарнацій був Ієгова,
І свідки того досі надмірно привітні...
Їм не пояснити що то було перше квітня.   
 
 
І ти не додаш моїй прірві ні крихти ґрунту,
Твоя проблема в тому, що я це знаю
Тож наша угода не важитиме і фунту –
На хибні проекти часу не витрачаю.   
 
 
Чорний Пудель дивиться прямо в спину.
Він екзамінує мою вразливість.
Досвідчений вчитель чатує мою провину.
Ця варта триває, тримає за руку вічність.
За ліву руку тримає, трива палювання
На Білого Світлого Сріблого Єдинорога,
А права рука вічності прагне кохання,
А я прагну хоч раз побачити Бога. 
 
Одна з моїх реінкарнацій: я була Ікаром…
Закоханість в сонце – це як тютюнопаління,
А мати крила – це як закидатись трамалом…
Візьми мене, Боже, в свої сноведіння!!!!!!
І я обіцяю не задавати питання…
І я обіцяю поводитись тихо і скромно.
Я просто втомилась від сама з собою змагання. 
 
Одна з моїх реінкарнацій – зірка порно. 
 
І я протинаю себе Єдинорогом,
А Чорний Пудель лиже руки Ласкавий,
Лукавий…Це поцілунок Ван Гога.
Напевно, все ж таки, Богом Данний. 
Втікаю від реінкарнацій               
                Кульмінацій
                Вічних ерекцій
                і
                Менструацій
                Фанів,
                Профанів
                і
                Промоакцій

Від «iudice iuste» втікала разів –надцять.   
 
 
Балетна збалансованість моїх весел
Ламається, бо хвилі   –   скелі...
Але я триваю, тримаюсь out of matter.
Між мною і Богом лише стеля.