із залишків пурпурних ночей,
пішла на розсуд власних очей.
побачивши що випили до дна,
забула те, що іншою була.
стара історія, але така нова-
кому любов,кому давно нема.
вони б писали за сюжетом повісті,
коли б збагнули що немає совісті.
такі чужі часові пояси,
ми тільки сум крізь роки пронесли.
і ми обрали б коротший маршрут,
та пассажирів на жаль не візьмуть.
ти подаруй мені частинку неба,
таку як хочеш,чи, таку як треба.
чи розмалюй сюжети моїх снів,
якщо не маеш кольорових слів.
а я тобі залишу в подарунок,
пухнастий,випадковий поцілунок.
і головне,не став мені питання-
чи ці слова я напишу востаннє.....
Вона...
© Copyright: Анастасия Столетняя, 2013
Свидетельство о публикации №113040710440
Свидетельство о публикации №113040710440
Рецензии
