Не осінній запущений сад –
Інший вимір Життя Земного
Будить спогад, уяву так,
Наче стеле в Світи Дорогу.
Невимовні живі відчуття
Тихо стукають в Душу, тіло.
Що з Єством відбувалось колись,
Тут за мить одну пролетіло.
Що було і що буде далі,
Об’єдналось тепер у мить.
Упізнали себе – не впізнали,
Тільки серце щемом бринить.
Ще згадається сад осінній,
І павук, що з’явивсь на стіні,
Розпустивши липке павутиння,
І тепло вогню, і свічки.
Повний ніжності, повний Любові
Незвичайний осінній сад.
Відчуттів краплини прозорі
Через Осінь Світами летять.
06.11.2011
Не осiннiй запущений сад
© Copyright: Катерина Жебровська, 2013
Свидетельство о публикации №113040607621
Свидетельство о публикации №113040607621
Рецензии