рукопис..

за твором
Л Мартовича

Відкопали історики книжку,
Древніх римлян загублений твір,
Про звичаї країв напівдиких,
Де існує небачений звір.

На людину він з вигляду схожий,
Та чомусь, мужиком, його звуть,
І працює від ранку до ночі,
 Рабська праця його звична суть.

Він здобутки дарує людині,
За зелені смішні папірці,
Проживає в убогій хатині,
Що мокріє у сильні дощі.

Залишає для себе лиш крихти,
Все що виростить - людям віддасть,
Що придумали способи хитрі,
Приховати злодійську напасть.

Перший спосіб назвали – оброком,
Видно шкура товста в мужика,
Бо здирає податки нівроку,
 І з’їдає провладна рука.

Другий спосіб назвали  - торгівля ,
Продають непотрібні цяцьки,
І ще більше дурманного зілля,
Замість хліба беруть мужики.

Третій спосіб назвали – культура,
Низькопробне дурманить кіно,
П’є мужик політичну мікстуру,
Й міцно спить затуманеним сном.

Вояки з мужиків заповзяті,
Навіть криком навіюють жах,
І у січі, кривавій,затятій,
Бережуть  лиш людину і стяг.

Я не знаю чи правда чи брешуть,
Що мужик не людина а звір,
Покоління майбутні нарешті,
Розберуть по рядочкам той твір.

Та напевно мужик не людина,
Чорний злидар та пан не брати,
Він лише працьовита скотина,
Щоби панство не знало біди.

Тай людині з людини знущатись,
Не дозволила б віра батьків,
Тай людина принизливу напасть,
Не терпіла б десятки віків.

Тільки все ж якщо правду говорять,
І мужик це людина,тоді,
Познімати з очей треба шори,
Й засудити  панів на суді.