Я знайшла себе, звісно, не зразу,
І, звичайно, блукала в пітьмах,
І збивала поранені ноги,
І кричала від болю, в сльозах.
Я шукала шляхи і стежинки,
І гукала Провідників,
І на боки всі роздивлялась,
Щоб знайти аби свою тінь.
І, нарешті, піднявши очі
До найвищих світлих висот,
Я, знайоме ще з мрій дитячих,
Розпізнала своє Єство.
Я впізнала себе у Небі,
І знайшла себе на Землі,
Роздивилась себе у Зорях,
І побачила в краплі роси.
Я знаходжу себе у Людях,
Зустрічаю себе у Воді.
Я собою завжди була й буду,
Хоч і бачу себе у тобі.
25.10.2011
Я знайшла себе, звiсно, не зразу
© Copyright: Катерина Жебровська, 2013
Свидетельство о публикации №113040503788
Свидетельство о публикации №113040503788
Рецензии