Нитка...

Не знаю, хто для нього я!
Колись казав, що  квітка.
Тепер звертання без ім’я…
На погляд мій – то нитка!

Все біля нього: дай-подай,
Шниряю туди-сЮди,
То вже й хода не так тверда,
Забули гордість груди!

Сьогодні я, як та бджола –
Гуділа при польоті…-
Ти ба..,  не те я подала…
Слівце крутилось в роті!

Сиділа, мабуть, час німа,
Пізніш вмостилась в ліжку,
Так він до мене жартома:
- Дай, поцілую ніжку…

Так я й розтанула, авжеж,
Забула про всі роки…
(Сварливих не люблю пожеж!)
Обцілував всі щоки,

Ще шепотів мені слова…
(Ой, личенько зарділось!)
Свою провину залива…
Мовчати розхотілось!

Скажу вам потайки, що я
Найкраща його квітка…
Ні, не забув моє ім’я.
Він – голка, а я – нитка!
             05.04.2013


Рецензии
Ну, что ж дорогая, куда иголка, туда и нитка! Забавное стихо!

Раиса Зимина 2   04.04.2013 20:38     Заявить о нарушении
Ну что ж, позабавила!

Людмила Дзвонок   06.04.2013 13:33   Заявить о нарушении
Как не хочу я быть иглой,
Чтоб кто-то шёл всегда за мной,
И следом не люблю ходить,
Как хорошо, что я не нить.

Хотелось бы альтернативы,
А не безвыходность из мглы,
Чтоб были личные мотивы,
У нити вашей и моей иглы....................

Валид Хаджиев   30.06.2013 22:11   Заявить о нарушении