Чекай мене, як птах чекає волі,
у клітці буднів, місяців, років,
коли втомились слухати тополі,
далекий плач весняних берегів.
Зів'ють лелеки гнізда коло хати,
ти їм, кохана, вдячно поклонись;
я кваплюсь тобі серцем розказати,
поки слова не стали ще чиймись;
Ковтали біль ми разом зі сльозами,
і прикрий смуток в душу підійма,
ми часто обпікалися словами,
та правду в них ховали жартома.
Чекай мене, поки дорога світла,
і згадуй ці слова, що не чужі,
чим менше слів лунає у повітря,
тим більша їхня вартість для душі
Чекай мене
© Copyright: Ник Харт, 2013
Свидетельство о публикации №113040400213
Свидетельство о публикации №113040400213
Рецензии