Хто знаe, що несе з собою
У клунках, в торбах, у мішках…
Можливо, милості дарунки,
А, може, просто – людський жах?
Про що задумалась старенька?
Що усамітнилось в очах?
Вона іде не серед міста –
Для неї світ людей зачах.
Ступає важко, низько гнеться –
Несе провини і гріхи,
Що долі гнуть старечу спину,
Що не дають очей звести.
Сама взяла тягар на спину,
Сама замкнула білий світ,
Сама з стражданнями у Вічність
Іде, проклявши людський рід.
10.09.2011
Свидетельство о публикации №113040302583