Я вдивляюсь у рідні простори,
Поринаю у їх глибину.
Придивляюсь і прислухаюсь –
Що у сиву було давнину?
Тут гриміли Боги громами,
Розбиваючи Простір і Час,
Блискавиці кидали з Неба,
Щоб Небесний Вогонь не згас.
Люди жили Життям і Світлом
І співали протяжні пісні,
На вітрів завивання схожі,
На звучання потоків води.
Жили люди відверто, щиро.
Свій творили величний Світ,
Коли славу Богам складали,
Коли свій прославляли Рід.
Берегли і славили Землю,
Не цурались сміху і сліз,
Поважали себе і водночас
Пам’ятали про силу Небес.
Так велось із часів прадавніх,
Так було віки і віки.
Так міцніло наше коріння,
Так живуть і діти мої.
2.09.2011
Я вдивляюсь у рiднi простори
© Copyright: Катерина Жебровська, 2013
Свидетельство о публикации №113040211577
Свидетельство о публикации №113040211577
Рецензии