До скупого на весiлля

-Куме, де це скрипка грае?
-То весілля Гнат справляе...
-Який Гнат, отой багатий
Що в селі найкраща хата?
Той, сьогодні  ж кум неділя,
Тоді гайда на весілля.

Гості трохи їли пили,
Трохи молодих хвалили
Потім нишком все питали,
Чому їжі  мало дали?
-А ти що не знаеш Гната?
Він скупий, хоч і багатий.
Він на слово щирий тільки-
Глянь, а вже нема горілки
-Тьху! Та це вже божевілля
Буть голодним на весілля!
Який дурень сидіть буде?!
І  розходилися люди.

Молода, як панна вбрана
Шкода тільки що погана...
Хіба ж з лиця воду пити
Як багато будуть жити?
А яке ж її придане?
-Дві корови, не погано,
Це не все, ще кури свині,
Та ще дві з приданним скрині!

Глянь! Підстать їй молодий
Сухорлявий  та рудий,
Золоті у його зуби,
Тому посміхатись любить.
Коли гірко,  хтось кричав,
Швидко тричі цілував
А сам хитро поглядав:
Хто що з’їв, та хто що дав?
Шепчуть гості - Гнат скупий,
Мало їж та мало пий..
А чому коли багатий;?
Покидали гості хату...
Тьху на вас! Таке весілля,
Що не буде і похмілля.
Василя тут пригадали,
Як весілля там  справляли...
Хоч заліз тоді в борги
А як пахли пироги!
Було їсти,  було пити
Грішну душу звеселити!