Я на припічку сиділа,
Від морозу п’ятки гріла.
Після довгої дороги-
Приморозила я ноги.
Не хотіла їсти, пити
Лиш би в теплому сидіти,
Як на припічку тепло!
Раптом дзенькнуло щось в скло...
І забула я про ноги-
Та прожогом до порога.
І питаю, хто там стука?
А у відповідь- ні звука.
Стукав хтось, чи дряпав скло-
Відповіді не було.
За віконцем темна ніч,
Лячно стало -я на піч.
Чи не Прокіп той п’яниця,
Що живе через вулицю?
Як нап'еться все шукае,
А чого. кого не знае.
Бо за того, кажуть шинка-
Утекла від його жінка.
Так всю ніченьку й не спала,
Все біду якусь чекала
Та гадала хто б це міг
Вранці вийшла на поріг
І сміятись не смішно
Посміятися грішно...
Клену спасу не було
Гнувся стукав дряпав скло...
Я на припiчку сидiла
© Copyright: Лисняк Лидия, 2013
Свидетельство о публикации №113040109045
Свидетельство о публикации №113040109045
Рецензии