Вiд сутiнок до сутi

То мокрий сніг, то сніжний дощ –
Все перемішано в повітрі.
 І тонуть каблучки підошв
 в грязюки чорному повидлі.
 І тонуть крила почуттів
 в розлуки чорному болоті,
 і тонуть крила почуттів
 у запитань круговороті :
 Коханим був тобі, чи тим
помічником в нудній роботі?
 Коханим був тобі, чи тим
провідником у темній плоті?

 То білий дощ, то чорний сніг –
все переплуталось в повітрі,
Та свічки вогник в тьмі не зник ,
і сходи квітів весняних
в ранкових сутінках помітні.

 Я в квітах вигрію свічу,
я в квітах вирівняю кроки.
 І в твоє світло я помчу
 на крилах світлих і високих!


        2009


Рецензии