Детские секретности..

Немає кращого в дитинстві,
ніж мчати швидко, навздогін
стрімкому в вирі урвищ вітру,
шепочучому ніби дзвін-
Тих полум’яних мрій шалених,
що доженуть, як не біжи,
що мчать на тлі тих днів буденних
у кольорову розмаїть.

У царстві радості, веселок, гулянь шалених
Звідусіль!
на тебе рине щось таємне ,
що зачаровує від всіх.

Про нього всі не можуть знати,
бо це не диво вже, ні-ні..
Про нього маєш пам’ятати,
не розголошуючи всім!
І щастя посмішок таємних,
що зачаровує мене
неначе бачу я маленьку,
в гаях загублену себе..
Неначе бавлюся я з вітром,
спішу кудись, біжу за ним.
І платтячко ганяє вітер,
що то з’являється, то зник.
І в тим моїм квітучім саду,
де ціле літо, мов бджола,
бабусенька весь час щось садить,
не втомлюючись, бо я ж мала!
Мене все отам цікавить,
- я ховаюсь,
й крізь суцвіть, де сонечко весело грає,
-я бачу: воно ховає горобців,
дрімаючих у  рясній груші,
вона  ж шепоче щось в блакить…
Веселий запах той дитинства,
він не сховається ніде,
Про нього тепло пам’ятати,
і згадувати..
Й все прийде!

І той садочок, груша, щебінь,
І ті горобчики, блакить.
І до бабусі я достану,
Вже не вставаючи навшпиньк!

Січень 2012, Жовті Води