Я внук селян, і зрозуміло,
Чому у снах бачу лани,
Сповитті щедро, житом спілим,
І в цвіті білому сади.
Я в них частину свого серця.
В юнацькі роки залишив,
І через те, душа так рветься,
Бродити в росах стиглих нив.
Під вербами у річки сісти,
Забути міста метушню,
І дивлячись у небо чисте,
Згадати тих, кого люблю.
Що вже пішли у Божі ниви,
Щоб землю берегти з небес,
Що посміхаються щасливо,
У дзеркалах річкових плес.
Я внук селян , і в серці мрію,
Життя закінчити в місцях,
Де древній дуб теплом зігріє,
Де пращурів священний прах.
я внук селян..
© Copyright: Федик Юрий Михайлович, 2013
Свидетельство о публикации №113033108589
Свидетельство о публикации №113033108589
Рецензии