Сумую
Знаходжу в рухах геть чужих людей
І впізнаю у фразочках коронних,
Що ти вживаєш в мові every day.
Та все, що можу віднайти - твій образ,
Та й він, на жаль, неповний відтепер:
Усе, що взмозі я згадать - лиш обрис,
А інше хтось узяв і стер..
Та, мабуть, через смуток це.
Бо я сумую дійсно за тобою.
А як побачу я твоє лице -
То знову стану я сама собою.
Та не зустріну все ж ніяк тебе.
Я навіть голос твій уже забула!..
Й не знаю, як в руках тримать себе,
Й, не втратити як глузд, ще не збагнула..
29.03.13
Свидетельство о публикации №113033007078