Чому такий мінливий стан буває?
Чому то радість оживляє і п'янить,
То смуток душу рве і убиває,
Що в мить наступну вже не хочу жить?
Буває так: емоції до краю!
І хочеться сміятися й кричати!
Й від радості бува я заспіваю,
Й від щастя можу я до хмар стрибати!..
А у наступну мить я нию:
Від смутку, що так серце мені душить,
Чому раділа - геть не розумію!
Й ніщо, здається, вже не збудить душу..
Та потім знову все чудово:
Радію я всьому, як та дитина!
Й в кохання чисте вірю знову,
Й знов ожива в мені людина..
29.03.13
Настрiй
© Copyright: Каневская Алена, 2013
Свидетельство о публикации №113033006907
Свидетельство о публикации №113033006907
Рецензии