Стояли роки, насувалися грози...

Стояли роки, насувалися грози,-
Здавалось від них земля стугоніла.
І існували під впливом загрози:
Долі людські у безмежжя летіли...

Надходила осінь, грізні події:
Чорнії шати людей огортали,
В мить розбивались долі, надії,-
На звістку про рідних даремно чекали...

Сумно і тяжко роки ті згадати.
Вирок:"До страти!"- в повітрі бриніло,-
Довго в архівах будуть шукати,
Як люди зникали в тій заметілі...

  ЛЮДМИЛА ЖУРАВСЬКА


Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.