Морозко... Из Елены Каминской

                Перевод с украинского
                http://stihi.ru/2013/03/27/786
               

Мороз побег заметил – злится:
                расстроился он, неутешен,
Никак не может он смириться,
                что я - Весна, и что, как прежде,
                он в кандалах уж не удержит.
Пора на волю, расцветать мне,
                я не вернусь в его палаты!
Из-подо льда, из-подо снега,
                в ручьях  сверкнула блеском нега,
С журчаньем светлым меж корнями,
                закройщик сам порезал ткани
Снегов, чтоб сердце оживало,
                что в озерце лесном лежало.
Оно моё... но слишком рано
                ищу свою красу, что странно
И так давно желанна Вами…
                брожу я тропами, полями,
Касаюсь льда и рада трижды,
                что я в себе несу надежды
На новый день…в нём зори стихнут,
                но небо радугою вспыхнет.
Меж днём и ночью нет различья,
                разлук и ссор, когда девичья
Душа-светлица в ожиданье
                теплеет в мыслях о свиданье
И в доброту, любовь и слово
                сердечко всё вложить готова.
Весна – утеха, только, люди,
                вы отморозками не будьте.


Оригинал:

Мороз  помітив  втечу  (лютий), 
                чомусь  не  може  він  збагнути,
Що  я  Весна,   і  не  зів’яну, 
                мене  не  втримати  в  кайданах,
Пора  на  волю,   розквітати, 
                не  повернусь  в  його  палати!
Не  сила  бути  з  льоду  й  снігу,
                струмки,  радіючи,  побігли
Із  дзюркотінням  між  коріння,
                тканину  білу  сам  закрійник 
Порізав,  щоб  звільнити  серце,
                яке  лежало  у  озерці,
Воно   моє,  іще  холодне… 
                Шукаю  дивну  свою  вроду,
Таку  очікувану    Вами, 
                блукаю  стежками,  полями,
Торкаюсь  криги  і  радію, 
                що  у  собі  несу  надію
На  новий  день, зелену  пору, 
                що  небо  райдугу  утворить,
Що  в  світлий  час  не  буде  ночі: 
                розлук  і  чварів,  бо  дівоча
Душа-світлиця  все  чекає 
                тепла,  кружляє  рідним  краєм,
І  в  доброту,  любов  та   ласку
                готова  серденько  покласти.
Весна  –  утіха,   тільки   люди,
                хай  Морозенками  не  будуть.


29.03.2013
Фото из Инета