Здається, ще жевріє щось у грудях.
Здається, не забув я ще вірші,
Які, мов позолота, в сірих буднях
Нагадують весь час тебе мені.
Я пам"ятаю, як веселими ночами
Втішалися ми, граючи словами.
Та осінь вже стояла за дверима
З туманими i мокрими очима.
Час листя мовчки із дерев здуває.
Та голе гілля літо пам"ятає.
І знову ця весна жартує з нами
Холодними глибокими снігами.
Здаeться
© Copyright: Александр Вилд, 2013
Свидетельство о публикации №113032800066
Свидетельство о публикации №113032800066
Рецензии
