Я благаю душу відпустити,
А вона тримає, мов руками,
Ту сорочку ніжної блакиті
На якій відбились наші драми
Я кричу на неї що є сили,
А вона не може зрозуміти,
Як незграбно боляче зробили,
І як важко зараз відпустити
Зупинись, безжалісна година,
Скільки маю ще я пережити ?
Щоб в кінці кінців одної днини
Я зуміла щастя проявити
Час тече невпинною рікою,
А душа не може відпустити,
Що зробити, душенько, з тобою,
Щоб зуміла врешті розлюбити...
***
© Copyright: Анари Олас, 2013
Свидетельство о публикации №113032804531
Свидетельство о публикации №113032804531
Рецензии