Я хочу стояти біля узбіччя,
Як ти посміхаєшся щиро дивитись
З тих пір проминуло вже ціле півріччя,
Як сильно змогла я в тобі помилитись..
Уже не рятують ганебні години,
Які, як говорять, могли б лікувати
Не можу прожити я жодної днини,
Аби щиросердно тебе не згадати
Несуться автівки кудись в невідомість,
Похнюплені люди спішать винувато,
В мільйонах історій одна почерговість,
І в ній хепі ендів не так вже й багато.
Потухший вогонь і заплакані очі
Дивились на світ цей не зовсім завзято,
У ньому ж десятки таких же історій
В яких неможливо кінець поміняти
***
© Copyright: Анари Олас, 2013
Свидетельство о публикации №113032804459
Свидетельство о публикации №113032804459
Рецензии