Перший раз, мов перший подих.
Перший подих, днів прозорих.
Від небес – найкраща донька.
Й розділяє нас лиш жовта парасолька.
Виглядає усмішка, з-під жовтавих барвів.
Навіть в снах про Сонечко, я таке не марив.
Розтопила поглядом, не звертав на дощ,
І забув про давнішню, я самотність товщ.
Й звільнюють лише мене, від кайдан на шиї
Її очі, її погляд – ніжні, милі, теплі, щирі.
Її голос ангельський манить лиш мене.
Як же хочу спертись я на твоє плече.
Жовта парасолька
© Copyright: Денис Телиженко, 2013
Свидетельство о публикации №113032709782
Свидетельство о публикации №113032709782
Рецензии