Я прокинувся в той день на світанку,
Як десятки до того разів.
Усе як завжди було того ранку,
Окрім дивних й химерних снів.
Я вже звик що вона зникає,
Хоч навіщо і не розумів.
Я вже звик що назад прилітає
Не чекаючи ніжних слів.
Все на перший погляд було звичайно,
Але раптом я зрозумів –
Вона не повернеться більше
Бо учора я її вбив.
Як не дивно – сумую за нею,
Хоч ніколи її не любив.
По вечорам дивлюся у небо
Яке разом із нею розбив.
21.05.2010
Небо розбив
© Copyright: Двойники Вампи, 2013
Свидетельство о публикации №113032701787
Свидетельство о публикации №113032701787
Рецензии