Її очі світились небом
Неземної краси мали відтінок
Я вдивлявся в них за своїм океаном
І плакать хотів,як поринав у її світанок
Ця щирість погляду очей запитувала в мене:
"Чи маєш ти для чого жити?"
А я відчував всім серцем її
Я просто не вмів говорити
Вона писала свої вірші
нотними пензлями по моїй душі
Я малював їй сюрреалістичні картини
на прозорому аркуші
І так ми сиділи за столом
Вона за тим обрієм
А я за своїм океаном
Вдивлявся в очі її неземні
Щоразу як наступав світанок.
27.03.2013
***
© Copyright: Мария Григоряк, 2013
Свидетельство о публикации №113032712720
Свидетельство о публикации №113032712720
Рецензии