Шон Маклех. Опавшая листва

             Шон Маклех.

             ОПАВШИЕ ЛИСТЬЯ.

      Глеб Ходорковский (перевод)


                «О, сколько нужно лет, чтоб день такой настал!»

                Герман Гессе


              Октябрь -это рыжая белка
              собравшая жёлуди истины
              в тёмном дупле старости.
            
              Октябрь — это Мыш,
              он шуршит листвою стихов.,
              тоскливых, как память о детстве.
             
              Октябрь — это серый  Крыс
              В доме, где умер хозяин,
              и окна дома похожи на очи сна, 
              и Крыс грызёт мучительную тоску
              серую как он сам,
              пока  осенние сумерки чувств
              не зачерствеют
              как хлеб бездомного нищего.
               
              Октябрь — это кот седой.
              Он молчалив
              как односельчане мои,
              задумчив -
              как старый ясень -
              его посадил мой отец
              в тот тёмный и мокрый день,
              когда он решил
              познать истину.
               
              Октябрь — это чёрный пёс,
              одинокий как ночь.
              Он хозяина потерял
              по другую сторону зеркала.
               
              Октябрь — это старик.
              Он своей сединой
              разжалобил солнце
              и солнце заплакало.
               
             Октябрь — это челнок,
             плывущий по желтому морю листвы
             хромым китайцем
             с рисунком дракона
             на рваном халате...

                *   *   *


Шон Маклех
                            
ЛИСТЯ НА ЗЕМЛІ.
            
         «О, скільки треба літ, щоб день такий настав!»
                                                                                                                (Герман Гессе)

Жовтень – це білка
Чи то руда вивірка,
Що збирає жолуді істини
У темне дупло старості.
Жовтень – це миша,
Що шурхотить листям віршів
Сумних, як про дитинство
Спогади.
Жовтень – це сірий щур
Хати, в якій помер господар,
І вікна якої нагадують очі сну.
Гризе нудьгу таку ж як він сіру,
Доки осінні сутінки почуттів
Не стануть черствими
Як хліб жебрака-безхатька.
Жовтень – це сивий кіт
Мовчазний, як люди мого села,
Задуманий, як старий ясен,
Який посадив ще мій батько
У той день мокрий та темний,
Коли вирішив пізнати істину.
Жовтень – це чорний пес
Самотній як ніч,
Яка загубила господаря
По той бік дзеркала.
Жовтень – це старий дід,
Що сивиною своєю
Змушує сонце плакати.
Жовтень – це човен,
Що пливе по Жовтому морю листя
Кульгавим китайцем
З малюнком дракона
На халаті подертому…

© Copyright: Шон Маклех, 2012
Свидетельство о публикации №112101105333