Серце

Серце до його 1-го тяжіє,
Серце про нього єдиного й мріє,
Злітає в вирій,
Для нього ніжність свою леліє.

Він зводить мене з розуму
Без всіляких приворотів,
Я втрачаю себе й совість
У цьому повороті.

Серце уже не моє,
Саме заховалося
У його теплі руки...
І ніжності
Пізнати прагнуть спраглі губи.

І все собі те серце мріє,
А він далеко,
Летить за ним на крилах...
Йому це і потрібно.

Хіба це має значення?
Хіба це важливо?
Головне,що серце
Тепер щасливе.

Щасливе,
Хоча постійно і в тривозі,
Але ж таке ти серце-щире....
Не тривожься!

Знайшло загублену
Свою частину,
Свій шматочок,загублений давно,
Що розломали колись наполовину.

Що розломали...хтось...

Знайшло
Й тріпоче рідне,
Як перед стрибком.
І відкрило свою ніжність
Запасним ключем.

І так всміхається,
Воз`єдналось саме з собою,
І так його гріє сонечко,
Що високо над скелею крутою...

А воно ще вище...
Всміхається і мліє...
Й тобі безмежно так радіє...
Здійснилась його найзаповітніша мрія!