Я порину в високі жита,
В повні груди дихну на привіллі,
Яка склАдна ця штука життя –
Все полосами - чорне та біле.
Боже! Гарно то як, мов в раю,
А гармонія спокоєм дише.
Я натхнення, як воду, п’ю
І з захопленням слухаю тишу.
Присідаю навколішки, чую,
Як дзвіночки у житі дзвенять,
Як пташина у травах сумує:
„Спать-підем, спать-підем, будем-спать...”
Я черпаю з твоєї скарбниці,
Степ широкий, любов і снагу,
І терпіння – святую живицю,
Йду до тебе в годину лиху.
Я порину в високi жита...
© Copyright: Наталья Сытник, 2013
Свидетельство о публикации №113032303963
Свидетельство о публикации №113032303963
Рецензии
Читаешь и начинаешь дышать полной грудью!!!!
Жаль, много правды удалили с Вашей странички.
Наивные...
Правда она есть!
Тамара Степанова 14.09.2016 10:49 • Заявить о нарушении
Жаль, много правды удалили с Вашей странички.
Наивные...
Правда она есть!
Тамара Степанова 14.09.2016 10:49 • Заявить о нарушении
Щиро дякую! Як би не приховували, а правда завжди буде!
Наталья Сытник 15.09.2016 11:53 Заявить о нарушении
Наталья Сытник 15.09.2016 11:53 Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.