Голос
Тихо шепоче голос чийсь,
Він звучить немов же мій,
Заклинає він мене,
Неведи туди себе!
Там холодна, сіра ніч,
В тихом голосі бринить,
Щось маленьке і сумне,
Ніби біль, якийсь щемить.
І в одну, незнану мить –
Голос стих! Холод зник!
А вагання не покинули мене,
І цікавість взяла верх…
Як би знача я тоді, що шепоче голос – Твій!
Оминула б я шляхи та знайшла б вуста твої.
Та не знала я тоді, що шепочеш ти мені!
© Copyright: Каталина Нижас, 2013
Свидетельство о публикации №113032209755
Свидетельство о публикации №113032209755
Рецензии