Я сказала своєму сину,
-Ти не любиш зовсім мене.
На щоках заіскрились сльозини,
-Ні матусю, не правда це.
Строго глянула я у очі,
і спитала мале дитя,
-Що за дивна любов у тебе,
ти, не робиш,як кажу я,
слів моїх ніколи не чуєш,
робиш завжди ,як хочеш ти...
Зупинилася я на півслові,
хтось на мене дививсь з висоти,
Тільки голову повернула,
зрозуміла одразу я,
то дивився Ісус з ікони,
І питав,як своє дитя,
-Чом не любиш мене,дитино?
-Мій Ісусе,я люблю Тебе!?
-Якщо любиш,чому не чиниш,
як тобі заповідував Я,
робиш так,як сама бажаєш,
і не слухаєш Слова мого,
ти непослухом ображаєш,
Бога люблячого свого.
Пам"ятай,щоб когось навчити,
як життя необхідно прожити,
мусиш прикладом показати,
як потрібно Бога любити.11/23/12.
Наука
© Copyright: Мария Круль, 2013
Свидетельство о публикации №113032200769
Свидетельство о публикации №113032200769
Рецензии