Коли в останн ти дивився в глиб мо х очей?

Коли в останнє ти дивився
в глиб моїх очей?
Ти крізь зорі загубився
в темряві ночей…
Ти крізь час тонув у згадках
тих минулих літ.
І лише в моїх нотатках
лишиться той слід.
І лише на фото плівці
Перестріне мить.
Навесні тендітній гілці
боляче тремтить…
Восени замерзлу душу
крають ті слова…
І над вечір знову мушу
пити біль до дна.
І ковтаючи зізнання,
озиратись знов.
Може де іще кохання
Влиє в серце кров?
Може де промовиш слово,
що розвіє страх.
Сльози, забринівши знову,
стихнуть на очах.
І, піднявши свої вії,
я побачу те,
як на тінях тої мрії
шлях мій проросте…
Я піду по тій стежині,
де сіяє цвіт…
Назавжди тепер порину
я в забутий світ.
І шукати тої долі
ти не маєш де.
Ти не маєш тої волі,
як любов веде.
І знайти тієї волі
ти не маєш як.
А життя, роздавши ролі,
зникне в течіях.
Ти загубишся у днинах..
так, як ти хотів…
І ховатись в домовинах –
гірше всіх гріхів.
Своє щастя марнувати –
розгубити все.
Так нема що відпускати!
Течія несе!
Принесе і буде пізно.
Я тепер не та.
Ти цілуєш шию ніжно
і тремтять вуста.
Я шепочу – ти не чуєш…
Темрява мовчить.
Буде пізно, як відчуєш
ту останню мить…

А. Стрельчук
9.10.10