Я вплітала у волосся вічність,
Не стримуючи пекло у душі.
Давно забула тої весни чарівність...
Тепер одна, сиджу, пишу вірші.
А за вікном хурделиця злітає,
І тихо-тихо світ огортає ніч.
Не окриляючи, вона мене питає,
Чому не скинула зле голосіння з пліч?!
А я не можу, чуєш, я не можу!
Мені болить у грудях і щемить!
Я знову погляд свій у сторону відводжу,
І знов пишу вірші...нехай же ніч простить!..
Я вплIтала у волосся в чнIсть
© Copyright: Анна Сластина, 2013
Свидетельство о публикации №113032200308
Свидетельство о публикации №113032200308
Рецензии