Я зiрвала для тебе квiтку,
Поки сонце лише прокидалось,
Я умилась дрiбною росою,
Що всю нiч в ii серцi збиралась.
Я хочу тобi,моя радiсть,
Подарувати шматочок дива.
Бо ти солодко спав i не бачив,
Що квiтка та- особлива.
Вона бачила промiнь останнiй,
Перше мiсячне срiбне промiння,
Нiмий ранок зустрiла тихо,
Непорушно-велике умiння.
Але перше сонячне свiтло
Квiтка ця не побачила зранку.
Всю нiч мрiяла i чекала,
Так i не дочекавшись свiтанку.
Я дарую тобi цю квiтку,
Що iз нiччю жила в боротьбi.
Щоб зiгрiлася в теплих промiннях
Того сонця,що е в тобi.
Квiтка
© Copyright: Ангелина Кор, 2013
Свидетельство о публикации №113032107939
Свидетельство о публикации №113032107939
Рецензии