Така як ти,ввійшла в моє життя,
І без упину, проливалось кров*ю серце.
І ти моя,моя,моя!
Так думав я,так думав я…
Твої прекрасні,щирі, карі очі,
Світилися мов зорі поміж ночі,
І надавали сил для мене жити,
Давали жити і творити, ці життєві ноти,
Оті, такі які були усім для мене і всього довгого життя без тебе…
Вони немовби і душили, але водночас надавали сили.
Морфей заграв свою останю пісню.
У височінь здійнялись птахи.
І ніби щось йому зашепотіли
Упав Морфей і разом зним упала скрипка
І зникли ноти, і птахи вже полетіли…
Ноти життя
© Copyright: Артём Зищук, 2013
Свидетельство о публикации №113032101207
Свидетельство о публикации №113032101207
Рецензии