Ті очки - намистинки так горіли,
Вони не бачили ще горя звідусіль,
І мати, батька радісно зустріли,
А з часом проводжали було, вдаль.
Приміння сонячне сміялося в обличчя,
І жмурилася втішно так природі,
Маленьке личко, а таке тямуче,
Вона співала тихо при невзгоді.
Маленькі рученята заплітали косу,
З кульбаб плели собі чудо - віночки,
А вранці бігала в росі, літала боса,
Не хвилював малечу час та суперечки.
Д вчинка
© Copyright: Валентина Капшук, 2013
Свидетельство о публикации №113032008803
Свидетельство о публикации №113032008803
Рецензии
Я бы утопил давно всю боль на дне стакана
Но даже после полулитра на душе погано
Мои раны время уже вряд ли сможет залечить
Я бы вернулся но, увы, потерял ключи
Бигден 20.03.2013 20:00 • Заявить о нарушении
Но даже после полулитра на душе погано
Мои раны время уже вряд ли сможет залечить
Я бы вернулся но, увы, потерял ключи
Бигден 20.03.2013 20:00 • Заявить о нарушении