Блакитне і ніжне у березні небо.
І пташки у ньому мізерні сніжинки.
Я зраджу суворе життєве кредо,
Порину в прозору, вологу хмаринку.
Влаштуємо вальс на блакитному фоні,
А мешканців неба запишем в лакеї.
Замовимо музику в дзвінчатім гроні,
А райдуги барви дарують нам феї.
Кохання ховається в промені сонця,
Воно осягає безмежні стежини.
Воно поміститься в дитячій долоньці,
Мале, та могуче, що світом порине.
Збудуєм палац у безмежному краї,
Запросимо друзів з похмурих просторів.
До нас їх привезуть на лебедях зграї.
І ми закружляєм в гарячім фокстроті.
Здіймається сонце, загаснули зорі…
В долонях сховалась барвистая книжка.
І ніби у теплому, м’якому морі,
Ми просипаємось в рідному ліжку.
Краплинка дитинства
© Copyright: Екатерина Койнова, 2013
Свидетельство о публикации №113032005310
Свидетельство о публикации №113032005310
Рецензии