Не шукай тих очей серед хмар у далекому небі,
Не шукай їх на дні темно-синьої мокрої склянки.
Відповість лише серце, та й те буде різать в ганебі
І казати лиш правду про забуті твої обіцянки.
Ти згубив її, друже. Та тепер уже пізно просити
бога, маму, диявола розказати про ті шляхи,
Де насправді вдавалось звичайній людині любити
І злітати від щастя по'над шатрові дахи.
Ти обрав інший курс, загубивши її в середи'ні
Та залишивши поза'д, розбиту посеред чужих.
А тепер, коли сам опинився в пекучій пустині
Видаляти порізи ти хочеш від зрад цих їдких?
Пробачай, часом шанс номер два у житті не дається
Та поми'лки свої пам'ятай, бо вони є наука.
Коли знову для когось серце світлом кохання заб'ється
Не забудь, що у вірності й правді лежить запорука.
Ти згубив
© Copyright: Юля Паламарчук, 2013
Свидетельство о публикации №113031909381
Свидетельство о публикации №113031909381
Рецензии
