Снеговина... Из Елены Каминской

                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2013/03/17/663

Весна-красна, ты чем полна?
Неужто снегом разжилась ты?
Тяжёлые слепила ласты –
И день неясен: пелена
Закрыла солнце…слой тумана
Плотнее…вьюга неустанно
Метёт, и полы от пальто –
Всё погрузилось  в море то!

А из окна – краса, краса!
Серебряная Снеговина,
Царевна, снеговой периной
Трясёт над миром небеса!
И – ночь…с последним кувырком,
Стих ветер…тучи пали с неба –
И спать легла Царевна Лебедь,
Укрыта тёплым кожушком.

Но утром солнышко в стекло
Протягивать ладони станет,
И волны, те, что намело,
Вновь вверх потянутся, как стая.
На каждой ветке снегири,
И теплится, сквозь них сияя,
Светильник розовой зари –
И рифы снежные подтают…

Да не растают всё никак!
Царевна Лебедь знает дело:
Достала ткацкий свой верстак,
Ткёт шерсть на нём, да как умело!
Другим не вверит мастерство:
Не столь горда  она – невинна!
Нам любо это естество:
В убранстве белом – Снеговина!



Оригинал:


Весна-красна,  де  сніг  взяла?
Важкі  злетілися  хмарини,
І  сніг  завісою,  й  імла,
Танцює  віхола   невпинно.
І  не  зайти  у  море  те,
Хоч  хвилі  білі  по  коліна,
Та  все  мете,  і  ще  мете,
Що  вже  по  пояс,  й  ще  накине!


А  із  вікна    -  така  краса!
Іде  срібляста  Сніговина,
Вона -  царівна ,  вищий  сан,
На  все  звисока  оком  кине…
І  ніч,  і  тиша  (вітер  вщух),
І  ніби  хмари  впали  з  неба,
Та  гріють  землю,  мов  кожух,
По  нім  пливе  царівна-лебідь!


Як  вранці  сонечко  у  скло
Свої  долоні  простягає!
І  хвилі  ті,  що  намело,
У гору  тягнуться,  мов  зграя –
Обсіли  гілку  снігурі
Червоногруді,   крізь  них сяє
Рожеве  світло.  Сніжний  риф
Повільно  гріється,  зникає.

Та  не  розтане  все  ніяк!
Царівна-лебідь  невгамовна,
Дістала  ткацький  свій  верстак
І  тче  на  ньому  білу  вовну,
Бо  не довірить  справу  цю,
Вона  не  горда,  а  невинна…
I всі  дивуються  взірцю:
У  білих  шатах   -  Сніговина!


18.03.2013