Якби встав Богдан Хмельницький, а за ним Тарас...

Занепала України і слава і воля,
І яка її чекає в майбутньому доля?
Нагострились та чекають вили та сокири,
Бо терпіти цю наругу вже немає сили.

"Закохали" Україну грошові магнати,
Олігархи ріднесенькі, пани депутати.
Наприймали лиш для себе всілякі закони,
Та все більше обкрадають Україну, вори.

Кого хочуть і як хочуть за грати саджають,
Суди наші простий люд давно зневажають.
Журналістів безнаказно у нас убивають,
Та за вбивство президенти не відповідають!

Любий друг продав країну за спокій та бджоли,
Лиш даремно на Майдані співали "Гринджоли".
Лиш даремно зібралися на Майдані люди,
Щоб віддати Україну у руки іуди!

Але як казав Кравчук: „Що маєм, то маєм”
І ми Вітьку - уркагана в царі обираєм.
Щоб у неньки - України відібрати волю,
Завдає він Україні тюремного болю!

Зрозуміли вже давно українські люди,
Що покращення життя сьогодні не буде.
За кредити, що набрали, потрібно платити,
Тільки як простому люду на копійки жити?

За які такі гріхи мізерна зарплата,
У десятки разів нижча ніж у депутата?
І чому люди в країні мають виживати,
Коли депутатам статки нікуди дівати?

Коли декілька бюджетів України - неньки,
Заховали десь на Кіпрі "бідняки" рідненькі.
Аж тріщать в офшорах банки від грошей народних,
Що забрали депутати у дітей голодних!

І не можуть вони в Раді, дати собі раду,
Як закрити ті офшори спереду і ззаду.
Як дозволити собі справедливо жити,
Та заставити себе країну любити.

Якби встав Богдан Хмельницький, а за ним Тарас,
Подивились як в рабів обертають нас.
Подивились як на шиї ми панів тримаєм,
Та ганьбити Україну, ми їм дозволяєм.

Та чи варті предків ми козацького роду,
Що поклали душу й тіло за нашу своботу?
Чи дозволим і надалі знущатись з країни,
Роздирати на частини рідну Україну?!