Вже пил на підвіконні…
Та в`януть мої квіти,
а я сиджу самотня…
із книгою в руці.
Завжди себе питала
«Чому ж мені так тяжко,
знайти свою дорогу… в безглуздому житті?»
А час так швидко плине,
скінчились мої книги...
Немае більше в пляшці краплинок почуттів.
Зітхнувши на останок ,я розплету волосся,
й піду шукати щастя в долину вічних снів.
Та як заплющу очі, згадаю дні невтомні.
Кохання, сміх та й втіху.
коли ти, не як всі…
Коли для перемоги зтираеш страх у порох..
Розвіюеш весь сумнів ,як попіл у вогні.
Вставай !Все буде добре.
Не треба лити cльози.
Ще декілька годин,
й закінчаться дощі..
Зігріють твої руки…
Повернуть блиск у очі.
Ти знову усміхнешся.
Затихне крик душі…
Крик душ
© Copyright: Кристина Бобунова, 2013
Свидетельство о публикации №113031810770
Свидетельство о публикации №113031810770
Рецензии