Снiговина

                Перевод Светланы Груздевой:
                http://www.stihi.ru/2013/03/18/7345

                Евгения Глебова-Крылова:
                http://www.stihi.ru/2013/03/03/8936

Весна-красна,  де  сніг  взяла?
Важкі  злетілися  хмарини,
І  сніг  завісою,  й  імла,
Танцює  віхола   невпинно.
І  не  зайти  у  море  те,
Хоч  хвилі  білі  по  коліна,
Та  все  мете,  і  ще  мете,
Що  вже  по  пояс,  й  ще  накине!


А  із  вікна    -  така  краса!
Іде  срібляста  Сніговина,
Вона -  царівна ,  вищий  сан,
На  все  звисока  оком  кине…
І  ніч,  і  тиша  (вітер  вщух),
І  ніби  хмари  впали  з  неба,
Та  гріють  землю,  мов  кожух,
По  нім  пливе  царівна-лебідь!


Як  вранці  сонечко  у  скло
Свої  долоні  простягає!
І  хвилі  ті,  що  намело,
У гору  тягнуться,  мов  зграя –
Обсіли  гілку  снігурі
Червоногруді,   крізь  них сяє
Рожеве  світло.  Сніжний  риф
Повільно  гріється,  зникає.

Та  не  розтане  все  ніяк!
Царівна-лебідь  невгамовна,
Дістала  ткацький  свій  верстак
І  тче  на  ньому  білу  вовну,
Бо  не довірить  справу  цю,
Вона  не  горда,  а  невинна…
I всі  дивуються  взірцю:
У  білих  шатах   -  Сніговина!
(16.03.13)


            ОНЛАЙН-ПЕРЕВОД, слегка деревянный))
Весна-красна,  где  снег  взяла?  Тяжелые  слетелись  облака, 
И  снег, завесой,  и  мгла,  Танцует  метель   непрестанно.
И  не  зайти  в  море  то,  Хоть  волны  белые  по  колени,
И  все  метет,  и  еще  метет,  Что  уже  по  пояс,  и  еще  накинет!   
А  из  окна    -  такая  красота!  Идет  серебристая  Снеговина,
Она -  царевна,  высший  сан,  На  всё  свысока  глазом  бросит.
И  ночь,  и  тишина  (ветер  стих),  И  будто  тучи  упали  из  неба, 
И  греют  землю,  словно  тулуп,  По  ним  плывет  царевна-лебедь!
Как  утром  солнышко  в  стекло Свои  ладони  протягивает!
И  волны  те,  что  намело, В гору  тянутся,  словно  стая –
Обсели  ветвь  снегири  Красногрудые,   сквозь  них сияет
Розовый  свет. Снежный  риф Медленно  греется,  исчезает. 
Но  не  растает  все  никак! Царевна-лебедь  неугомонная,
Достала  ткацкий  свой  верстак И  ткет  на  нем  белую  шерсть,
Потому что  не доверит  дело  это, Она  не  горда,  а  невинная...
И все  удивляются  образцу: В  белых  одеяниях   -  Снеговина!