Я заснув тихенько, мирно,
Досить скоро, дуже дивно.
Розлетілись білі хмари
І приснилися кошмари.
Розфуфирене дівчисько
Підійшло до мене близько,
Завоняло цігарями,
Перегаром, будунами...
І до себе кличе пальцьом,
Я від неї — скачу зайцьом.
А вона мене когтями
Досягає між ногами.
Тут я вмить проснувся зразу,
Зразу щезла та зараза.
І, обнявши, свою жінку
Снив всю ніч її колінку.
Кошмарний сон
© Copyright: Сергей Прушкин, 2013
Свидетельство о публикации №113031701439
Свидетельство о публикации №113031701439
Рецензии