Людська пам’ять щось пам’ятає,
щось викреслює, щось береже,
Але завжди нас доганяє
те минуле, що душу гризе.
Так хотілося все позабути
та й в майбутнє скоріше скакнуть.
Помінялись будинки, люди,
а минуле вже тут, як тут.
Мучить, давить, щипає, зове,
серед ночі кошмарами сниться,
Б’є об грати, до крові рве,
душу рве об свідомість жар-птиця.
Людська пам’ять все пам’ятає
і не хоче, не може забуть
Ті хвилини, що звуться раєм,
а найбільше, що душу рвуть...
Людська пам ять щось пам ята..
© Copyright: Наталья Сытник, 2013
Свидетельство о публикации №113031609392
Свидетельство о публикации №113031609392
Рецензии
Життєвий вірш, бажаю Вам подальших успіхів у творчості , і щоб щасливих хвилин було незрівнянно більше.З повагою,
Светлана Сопронюк 03.11.2013 21:49 • Заявить о нарушении
Светлана Сопронюк 03.11.2013 21:49 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
