Блискавицi серця XXVI, нашонеjiхня

1.

ми – великі ніхто
у водоймах богеми
плавники і хвости
частобачених риб

і богемний Кусто
мандрівничий по щему
на гріхтюбі постить
хліб розмови і гри

2.

ви – порушення прав
закупорення вени
дим ядучий із дул
дистриб’ютори бід

ваше серце – нора
з не святим а свяченим
гроші – брязкальця душ
гаманець – родовід

3.

нам не світить палац
але вістонька гріє
що за крок до весни
подих небом тремтить

з нами стільки тепла
що мілкішають мрії
п’ють обав табуни
із очей Божу мить
4.

вам далеко до нас
як гордині до Бога
чи тривозі до сну
голові до руки

хто сьогодні в панах
завтра матиме змогу
стати смаком вину
перепійно-терпким

5.

із тернистих доріг
обираємо хресну
перший крок – свіжий крик
а останній – у па

на ножах на зорі
стоїмо донебесно
і земної кори
відчуваємо пар

6.

що не слово – удар
що не порух – вендета
рай земний на кістках
недоторка-мандат

вовчих ям перегар
трон хиткий під багнетом
трішки вітер – і крах
крапля крові до дат

7.

добре знаємо вас
але вам – незнайомі
брудний мотлох і дань –
кишеньковий едем

ви – слуга на словах
ми – заслужені роми
що привчають свій дах
до того що гряде

8.

ви – замучена синь
ми – кити для вітчизни
у ефірнім смітті
на безхлібнім пайку

і проси не проси
ясність чиста аж слізно
не для ваших кутів
не на вашім віку

9.

так здається мені
перехожому словом
що як падає сніг
біль виходить на лови

сон за сонцем однак
ніч виношує зорі
що очікує нас
то до всіх не говорить

то міцніше за смак
грошовитого раю
то дається за так
просто так не карає

15 Березня, 2013


Рецензии