Зелена ясноока весно,
я дякую тобі за довгі дні,
Що лід уже на річці скреснув
і, що вже легше на душі мені.
А то було таке, як нежива,
золотокоса осінь душу з’їла.
Ще в жовтні вкрила Покрова,
і до сих пір душа боліла.
Холодною зимою, на святки,
з Різдвом на серці потепліло.
Дзвінкі дитячі колядки
у хаті чулися несміло.
Хрещення було чи не було?
На річці не рубали лід.
Сяк-так під церквою відбули,
і все сяк-так, не так, як слід.
З весною стало легше дихать.
Як добре, що ти є, весна!
У голод хліба на долоні крихта,
як в ночі, зіронька ясна!
Зелена весна
© Copyright: Наталья Сытник, 2013
Свидетельство о публикации №113031508302
Свидетельство о публикации №113031508302
Рецензии
