Згадалося про давнину,
Як жито жала у війну.
Як палец втяла боляче
Аж кров на колоски тече...
Все з пальца капало, текло,
А сонце з неба так пекло.!
А за невмілії труди-
Криваві по стерні сліди...
Шукала чим перев’язати,
А нічим треба жито жати.
І жала, і снопи в’язала
Жаль заробітку було мало.
Я пальця мало не відтяла
Тому, що жито вперше жала.
Було мені тринадцять літ-
На все життя зостався слід.
Від жнив мені зостався шрам,
А серп здаеться й досі там.
Його за стріху як заткнула
Та назавжди про те забула
Жнива
© Copyright: Лисняк Лидия, 2013
Свидетельство о публикации №113031310793
Свидетельство о публикации №113031310793
Рецензии
Очень трогательное, нежное произведение! Трогает до слез. Сердечное Вам спасибо за эти проникновенные строки!
Будьте счастливы и здоровы.
С уважением и теплом.
Илья Снегирев 12.01.2014 13:38 • Заявить о нарушении
Будьте счастливы и здоровы.
С уважением и теплом.
Илья Снегирев 12.01.2014 13:38 • Заявить о нарушении
Илья.если Вас мои стихи тронули до слёз-то меня
обрадовали до слёз Ваши рецензии.Отже в Новому роц1
бажаю Вам Щастя!На все добре!
Лисняк Лидия 12.01.2014 15:59 Заявить о нарушении
обрадовали до слёз Ваши рецензии.Отже в Новому роц1
бажаю Вам Щастя!На все добре!
Лисняк Лидия 12.01.2014 15:59 Заявить о нарушении