Там степ неозорий - велика колиска
За обрій далеко сяга.
Там сонце вечірнє спускається низько,
В пухову перину ляга.
Там перепел блудить у травах високих
І все закликає заснуть.
Там зорі у небі такі ясноокі,
Чумацький указують путь.
А досвіток! Боже, там стільки роси -
Пташина нап’ється доволі.
Там чується зранку передзвін коси,
Там вітер гуляє на волі.
Поля там безмежні хлібами шумлять,
Село над Ореллю приткнулось.
Там батьківська хата, родина моя,
Дитинство моє там минуло.
Там степ неозорий...
© Copyright: Наталья Сытник, 2013
Свидетельство о публикации №113031203223
Свидетельство о публикации №113031203223
Рецензии
Який пейзаж гарний! а слово ваше - барвінкове. Вперше почула про вашу річку. подивилася вікісловник. Ну треба ж! Я й не знала про Орель! а вона така довга 320 км! Дякую, дорогенька!!!
Людмила Юферова 22.03.2013 18:41 • Заявить о нарушении
Людмила Юферова 22.03.2013 18:41 • Заявить о нарушении
А село моє називається - Багате, річка Багатенька впадає в Орель. Річка була багатою на рибу, тому, навіть, в голод дуже не бідували люди.Щиро дякую за відгук!
Наталья Сытник 22.03.2013 19:44 Заявить о нарушении
Наталья Сытник 22.03.2013 19:44 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.