Ну чому все так незрозуміло?
Здавалося куди вже простіше,
Кохання в дзвони задзвеніло –
Це подарунок долі найщиріший.
Чому не можна все сказати?
Про найважливіше – мовчимо.
Чому слова треба тягти, мов канати?
Коли казати один одного навчимо?
Бо все руйнується у недосказаності,
В невірі в слова, тайні, ваганні,
Бо ми знаходимось в прив’язаності
До своїх страхів, які невблаганні.
Давай казати про думки
І творити майбутнє для нас ,
Не зачинятись на численні замки
І берегтися від цинічних мас.
Про найважлив1ше мовчимо
© Copyright: Анна Петроченко, 2013
Свидетельство о публикации №113031109465
Свидетельство о публикации №113031109465
Рецензии