Кобзар
Люблю його, як Україну,
З ним в серці – захват, новизна.
…Читає мама «Катерину»,
Чита, хоч грамоти не зна.
Вона зворушена і щира,
Немов на сповіді святій.
Слова Шевченка не завчила,
Вони жили ізмалку в ній.
Була ж як наймичка – то в полі,
То нянькою в сім’ї чужій.
Літа тріпали, мов тополю
В ніч горобину грозовій.
А душу осявали вірші,
Які почула з «Кобзаря».
Були вони за сон миліші,
Були як вранішня зоря…
Читати і писати матір
Навчили у пізніші дні.
«Кобзар» на покуті у хаті –
Пошана нашої рідні.
З ним діти виросли й онуки,
Міцнішає держава з ним
Без указівок, без принуки
Із словом рідним, дорогим…
11.03.2013
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2013
Свидетельство о публикации №113031105244
Свидетельство о публикации №113031105244
Рецензии
Який простий ы водночас спокійно - чуовий вірш! Оце і є поезія соціально - життєвого факту, справжня поезія реалізму. останнім часом серед сучасних поетів різного віку спостерігається тяжіння до якогось сканвордного постмодернізму, експериментаторства, коли поезії практично не видно. А у Вас - справжня поезія, якою вона й повинна бути. приємно читати ваші вірші. З повагою, Л.Ю.
Людмила Юферова 15.03.2013 23:23 • Заявить о нарушении
Людмила Юферова 15.03.2013 23:23 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.